Історія виникнення села
Територія, на якій розташована Козіївка і навколишні села була заселена в першій половині І тисячоліття до н.е. Про це свідчить городище скіфського часу, яке розташоване у заплаві Микитенкового ставка під селом Городнє.
Займаючи прикордонне положення наша місцевість в числі перших зазнавала нападів монголо - татар, тому до 17 ст. територія була пусткою.
Перша писемна згадка про козацьку слободу Козіївка є у Філарета 1682 року, адже саме тоді в селі з»явилася дерев»яна церква. Назва села пішла від слів «козі яри», тобто люди, котрі живуть в козлячих ярах. Адже в 2 половині 17 століття біглі люди, щоб уникнути татарського полону і пограбування, селилися в ярах, важкодоступних місцях цього краю. А на землях сучасної Козіївки та Городнє таких яруг багато. Перші поселенці жили в заплавах Гарбузового та Микитенкового ставків. У 1683 році Охтирський полковник Перехрестов поповнив городнянську козацьку сотню за рахунок Охтирських козаків. Було створено козацький підрозділ і в Козіївці, який був підлеглий городянській кріпості. В «Смотренной книге Ахтырского полка» згадується, що у 1686 році у Козіївці проживало 50 черкесів (саме так називали переселенців). Козіївка була частиною Городнянської сотні Охтирського полку. За переписом 1732 року в ній проживало 209 полкових козаків, 569 підпомічників, 29 підсусідків, 10 підданих. У селі була школа.
У тому 1709 року під селом Городнє відбулась битва російських військ під командуванням генерала Ренне з військом шведів під командуванням Карла XII. В цій битві шведи були розгромлені. Карл заховався у вітряку, і від полону його врятувала темрява і наближення головних сил шведської армії. В цьому бою, за свідченням Крекшина, в полон ледь не потрапив Мазепа. В помсту козіярам і городнянам зате, що допомагали руським військам шведи розграбували і спалили села Козіївку і Городнє.
Після ліквідації полкового устрою на Слобожанщині Козіївка була частиною Богодухівського коміссарства Охтирської провінції. У 1773 році в ній налічувалось 2197 жителів.
Мешканці Козіївки займалися землеробством і скотарством. Також були розвинені ремесла: ковальське, слюсарне, столярне, шевське, ткацьке. В селі було 7 гуралень. Займались жителі і чумацтвом. Головними товарами козіївських чумаків були діжки, дерев”яні ложки, ополоники, гребінці, граблі, дуги кінські, колеса. Возили до Криму і Кубані живицю, смолу, мед і віск. Поїздки чумаків в далекі краї тягнулися і 3, і 4 місяці. Як правило, чумацькі сім”ї після трьох, чотирьох поїздок багатіли, скуповували землю, майно, і, навіть ставали купцями першої чи другої гільдії. Такими були сім”ї Стрільців, Божків, Темнохудів. В XIX ст. в Козіївці щорічно відбувалось чотири ярмарки. На ярмарках, що тривали кілька днів, крім продуктів сільського господарства і худоби, продавалися вироби зі шкіри та металів, тканини селянського виробництва та інше.
На початку 60-их років XIX століття більшість жителів Козіївки як і раніше, складали військові обивателі. Частина козіївців були кріпаками, належали двом місцевим поміщикам Кременецькому і Харитоненкові.
В кінці 19 сторіччя на 1028 господарств Козіївки припадало 3266 десятин землі. Більшість бідняцьких господарств мали до однієї десятини. Половина мешканців не мала ні коней, ні реманенту для обробітку землі. Тому козіївці брати активну участь в аграрному рухові до покращення свого життя. У 1913 році на 983 селянських господарства припадаю 1450 десятин, а на два поміщицьких і шість куркульських дворів - 4500. Напередодні першої світової війни в Козіївці була одна лікарня на п”ять ліжок, в ній працював один лікар. У селі панували злидні та темрява. Більшість батьків не могли дати освіту своїм дітям. У 1913 році в селі була одна двокласна школа в ній навчалося близько 100 учнів. У період першої світової війни козіївців мобілізувати в армію, і селянські господарства залишилися без основних працівників. На потреби армії вилучалось продовольство. В селі панували злидні і голод. Багато сімей втратили своїх рідних і близьких. Після повалення самодержавства у лютому 1917 року землі залишилися у поміщиків. Жителі рубали поміщицький ліс, забирали в економії зерно і фураж.
10 грудня 1917 року в Козіївці була встановлена радянська влада, були конфісковані поміщицькі землі. Бідняки отримали в користування близько 10 тис. десятин землі, конфіскованої у поміщиків. Але не відразу селяни змогли до неї докласти рук. Окупанти, уряд Скоропадського, Центральна Рада жорстоко розправлялися з селянами, відбирали у них землю і повертали поміщикам і куркулям. В кінці 1918 року після відходу австро-німецьких військ і розгрому патріотичної Директорії боротьба за радянську владу не закінчилась, адже влітку 1919 року село захопили денікінці, в грудні захопила Червона Армія. В селі був створений ревком, на чолі з М.Я. Поповим. Ревком організував з місцевої бідноти сільську міліцію на чолі з С. К. Момотом, а,також бойовий загін з 50 чоловік. У 1926 році порядок і спокій в селі було відновлено.
У 1927 році в селі почалась колективізація, яку здійснювали робітники з Харкова Куцман і Болотніков. У селі було проведено розкуркулення. Сім'ї Темнохуда М. П., Власенка І.П., Готвянського М. Я., Стрільця Я.О., Микитенка П. А. було виселено з домівок, активістами було забрано все майно, худобу. Супутником колективізації був голод. Козіяри у роки голоду вимирали сім”ями. Мертвих збирала підвода, яка виділялась сільрадою раз на тиждень. У середині 30-их років у Козіївці існувало 6 колгоспів. Козіївці з примусу йшли до колгоспів, з примусу і працювали в них. У селі всі 6 колгоспів під керівництвом І.А. Скрипника, О.П. Богуславського, Сіполі Е. І. Марюхненка С. Я. та інших збирали артільно по 15 ц/га зернових, по 200 ц/га цукрових буряків. Село було електрифіковано, радіофіковано. У 1939 році було відкрито семирічну школу, клуб на 200 місць, бібліотеку.
Мирну працю селян перервала Велика Вітчизняна війна. 10 жовтня 1941 року гітлерівці ввірвалися в село. Загарбники розстрілювали і вішали мирних жителів. За період окупації в селі від рук фашистів загинули 24 мирних жителі, 705 наших односельчан воювали на різних фронтах Великої Вітчизняної війни. 399 з них не повернулись - загинули, як герої. Починаючи з 1942 року німці зайнялись масовим вивезенням молоді на примусові роботи до Німеччини. Так з Козіївки було вивезено 190 молодих хлопців і дівчат.
10 серпня 1943 року село Козіївка було визволено від німців.
Після визволення села селяни взялись за відбудову та розвиток сільського господарства, і вже в 1949 році місцеві колгоспи перевищили довоєнний рівень по валовому доходу. В 1950 році колгосп “13-річчя Жовтня” був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, а в 1953 році за високі показники у виробництві 45 колгоспників нагороджені нагородами. Поряд з вирощуванням зернових, в колгоспі велику увагу приділяли вирощуванню технічних культур, зокрема цукрових буряків, база колгоспів зростала. Так у 1956 році на полях працювало 42 трактори, 27 комбайнів, 24 автомашини. За колгоспом ім. Леніна (голова І.Є.Савченко) закріплено 4243 га землі, а з колгоспом XX з”їзду (голова І.М.Колєсніков) 4341 га землі. Перше господарство- м”ясо-молочного напряму, друге спеціалізується на вирощуванні птиці та виробництві молока. За даними перепису часів “відлиги” на території сільської ради проживало; у Козіївці - 4366 чол.; у Городному - 964 чол.; у Ходунаївці- 228 чол.; на Прокопенковому-303 чол.
Якщо говорити про сьогодення, то на території Козіївської сільської ради розташовано 5 населених пунктів. В селі Козіївка налічується 892 двори, проживає 2258 чол., в с. Городнє налічується 486 двори, проживає 860 чол., в с. Ходунаївка проживає 37 чол. є 17 дворів, с Прокопенкове налічує 7 дворів, селище Лучки має 4 будинки, які знаходяться на балансі Гутянського лісгоспу. Загальна площа адміністративних меж Козіївської сільської ради становить 12180.5 гектарі в, в тому числі: сільськогосподарських угідь 7641 гектар. Земель державної власності - 7076.8 га; приватної - 4903.7 га. Площа населених пунктів - 1683,2 га, з них: землі державної власності - 520.4 га, землі комунальної власності - 320.5 га, землі приватної власності - 842,3 га.
Соціальна структура села має такий вигляд: Козіївська загально-освітня школа І-ІІІ ступенів, де навчається 216 учнів, працює 25 учителів. Городнянська загальноосвітня школа І-ІІ ст., в якій навчається 52 учні, працює 15 вчителів; працює Козіївський дошкільний навчальний заклад, який відвідує 85 дітей та працює 15 осіб. В селі Козіївка знаходиться амбулаторія загальної практики сімейної медицини, де працює 14 осіб. В селі Городнє працює фельдшерсько-акушерський пункт, в якому працює 4 чол. В селі функціонує стаціонарне відділення Краснокутського територіального центру, де проживає 32 одиноких громадян похилого віку, їх обслуговує 14 чоловік персоналу. На території сільської ради є два поштових відділення, відділення Ощадбанку, хлібопекарня, аптека, ветеринарна лікарня, працює 21 магазинів.
В комунальній власності територіальної громади є 2 будинки культури та один сільський клуб, працюють 3 сільські бібліотеки. В закладах культури працює 15 чоловік.
Щодо економічного становища, то на території громади діють чотири сільськогосподарських підприємства ПП "Карат-АПК"; ПА ’’Ватал”, СТОВ “Діна”, ТДВ ”Агрофірма "Глобівська”, які займаються вирощуванням соняшника, сої, цукрового буряка та ранніх зернових культур. ТДВ “ Агрофірма "Глобівська” спеціалізується на вирощуванні плодів та ягід. Підприємницькою діяльністю в селі займаються 42 особи, які надають широкий спектр послуг та займаються виробничою діяльністю. Населення в основному займається особистим селянським господарством, в якому нараховується 228 голів ВРХ, 186 голів свиней, 455 голів кози, 5719 голів різної птиці та 250 бджолосімей. В приватній власності є 33 трактори та 2 комбайни.
Виконавчий комітет сільської ради постійно працює над збільшенням доходної частини бюджету та поліпшенням соціально- економічного стану в селі.
Пріоритетним питанням є відновлення системи опалення в будинках культури, капітальний ремонт системи водопостачання сіл Козіївка та Городнє, відновлення функціонування очисних споруд в с. Городнє, збільшення зайнятості населення та його соціального захисту.
